Всім привіт! Я хочу поділитися історією свого життя про те, як не вірила у жіночий алкоголізм та про те, як лікувалася від алкоголю. Я народилася в сім'ї військового, ми часто змінювали місце проживання, переїжджаючи з міста до міста. Пам'ятаю, коли навчалася у молодших класах мені важко було сходитися постійно з новими однокласниками, подруг практично не було. Я тяжко переживала розлуку з друзями і в старших класах якось перестала замислюватися над дружбою. Мені здавалося, що це довіра чарівне і не для мене. Вийшло, що після закінчення школи я одразу вийшла заміж і народила дитину. Враховуючи суворість батьківських поглядів на життя і те, що я почала доросле життя без їхньої згоди підтримки з їхнього боку не було.
Пам'ятаю, як батько сказав про те, що тепер у мене своя сім'я і чоловік має піклуватися про нас. Вийшло так, що спілкуватися з батьками поменшало, зараз я розумію, що була скривджена на нах, а мені тоді здавалося, що вийшла на роботу і мені просто не вистачало часу. У чоловіка не виходило багато заробляти, щоб жити так як мені хотілося я працювала на двох роботах. Часу на стосунки із сином та чоловіком було дуже мало. Незабаром у мене народився другий син. На той момент я була щасливою. Друзі були на улюбленій роботі, а вдома завжди чекала на родину. Я працювала в ресторані, просувалася вгору кар'єрними сходами не легко.
Проблем із алкоголем ніколи не було, я практично не випивала навіть на свій день народження. Грошей вистачало на дітей, чоловіка, купили квартиру, автівку, часто їздили на море відпочивати. Дітям я намагалася дати все тому, що відчувала провину за те, що проводила з ними мало часу. Потім було розлучення, поділ майна діти на той час вже були дорослі. Взаємини із колишнім чоловіком були дуже складними. Діти зі мною практично не спілкувалися. Я почала проводити весь час на роботі. У 35 років я почала випивати дедалі частіше. Життя складалося з роботи та відпочинку за келихом вина, я напивалася без приводу і на самоті. Не пам'ятаю, як все відбувалося, і одного дня прокинулася в реанімації наркологічного відділення. Мені було дуже погано, і я вирішила, що більше не питиму алкоголь. Але оскільки я задумала не вийшло. Як тільки мені ставало легше, я починала знову пити і йти в запої, з яких самостійно вийти не могла, завжди закінчувалося сильним алкогольним отруєнням і страшним ранком у наркоклініці. У 43 роки я вперше сіла за кермо в п'яному стані, далеко поїхати машиною не вийшло, врізалася в стовп біля будинку.
За кілька днів я розмовляла зі своїми дітьми, дуже плакала, просила старшого сина допомогти. Він за порадою друзів запропонував пройти лікування від алкоголю у реабілітаційному центрі психологічної реабілітації «Матері проти наркотиків». Ми поїхали, переглянули наркологічний центр, і я погодилася пройти програму лікування алкоголізму. Не можу сказати, що було легко, але бажання кинути пити та налагодити своє життя надавало сил не здаватися. У центрі реабілітації працює багато психологів та соціальних співробітників, як чоловіків, так і жінок. Я вибрала жінку психолога для особистих консультацій, яка мені дуже сподобалася, їй довірилася повністю. Я брала активну участь у всіх групових заняттях.
Мої діти підтримували мене протягом лікування від алкоголю у всьому, ходили зі мною на групи співзалежних, на особисті консультації з психологом. Відносини ставали теплими, я давно не відчувала такого кохання, теплоти, турботи як у собі, так і від дітей. Пройшовши повний курс лікування алкоголізму в реабілітаційному центрі психологічної реабілітації «Матері проти наркотиків», я вже твереза 2 роки. Один раз на тиждень я приїжджаю в центр з дітьми на групи співзалежних ми ділимося своїм життям, як долаємо нелегкі ситуації і радіємо життю разом з дітьми. Я дуже вдячна своєму психологові за те, що допомогла мені розібратися в собі, тепер я щаслива і твереза, як мріяла колись. Я зійшлася з чоловіком, діти дорослі, самостійні, сподіваюся скоро стану бабусею і мені дуже приємно що моя кохана людина піклується про мене.
