Щоденник реабілітації наркозалежного, як я проходжу лікування наркоманії у реабілітаційному центрі.

 Сьогодні 2 листопада, я прокинувся на 30 хвилин раніше, ніж має бути підйом у ребцентрі. Підійшов до вікна, щоб подивитись яка сьогодні на вулиці погода. На шибки падали дрібні краплі дощу. Небо навколо реабілітаційного центру було затягнуте сірими хмарами. Які почуття відчуваю сказати досить тяжко. Таке враження, що їх дуже багато і вони змінюють один одного так швидко, що я не встигаю їх не те, що пережити, а навіть визначити не можу. У цей момент мені не було страшно, це не перший день реабілітації, але й тверезий трохи часу. Почуваюся впевнено, від того що розумію свій стан і знаю чому це зі мною відбувається. Одразу згадав тренінги з психологами та лекції наркологів, адже на заняттях нам давали інформацію про те, що відбувається з людиною під час лікування від наркотиків на ранніх етапах реабілітації. Я почав замислюватися про майбутній день, про заплановані мною справи, цілі, які знову з'явилися в моєму житті, хай навіть і не значні. Але думки про те, що це не гонитва за наркотиками, сповнювали мене надією. Я міркував про те, як добре, що сьогодні мене турбують такі дрібниці, як зовнішній вигляд, порядок у кімнаті та інше. А дивлячись на своє заправлене ліжко я відчував щось тепле, адже це я її заправив, щоб увечері на мене чекало заправлене ліжко. Я з усмішкою згадував той шлях, через який мені вже довелося пройти як у реабілітаційному центрі, щоб щоранку не починалося бажанням швидше знайти та вживати наркотики.