Вона не купувала наркотики.
Вона купувала «ліки».

Кодеїн, заспокійливі, снодійні — усе починалось ізрекомендації.
А потім — з необхідності.

Світлана говорила:

— Я просто хотіла спати. Просто не плакати. Просто не боліло.

Але організм просив більше.
Доза зростала.
Страх без таблеток ставав сильнішим за страх залежності.

Коли вона потрапиладо центру анонімного лікування аптечної залежності в Харкові, у неїтремтіли руки і був жах в очах.

Реабілітація включала виведення з ломки, відновленнянервовоїсистеми, психотерапію, навчанняжити без хімічноїпідтримки.

На групі вона сказала:

— Я вперше заснула без пігулки. І прокинуласьбез сорому.

Аптечназалежність — тиха.
Але їїнаслідки — гучні.
Тому лікуваннямає бути таким самим серйозним, як і при будь-якійнаркоманії.