(Історія від мами)

Сьогодні я відчула, що страх поступововідступає.
Мійсинпрокинувся рано, посміхнувся і сказав:
— «Мамо, я можузробитице».
Я сиділапоруч, сльозикотилися по щоках.
Він став іншоюлюдиною — не ідеальною, але живою і тверезою.

 ПОДОЛАННЯ ШЛЯХУ

Цісімднівбулисправжнімвипробуванням:

• страх, щовінпіде з лікування;
• ломка, яказдаваласянескінченною;
• сумніви і осудсуспільства;
• власнісльози і безсилля.

Але сьогодні я бачу результат.
Син почав брати на себе відповідальність за своєжиття.
Вінповертається до роботи, відновлюєстосунки з рідними, сміється з братом, грає з друзями.

 ПЕРША ПОВНА ПЕРЕМОГА

— «Мамо, дивись», — кажевін і простягаєменінову каблучку, яку сам купив.
Я плачу, але вже не від болю — відрадості.
Цігроші, витрачені на лікування, повернулися нам не матеріально, а життям.

Моєсерценаповненевдячністю: за медичнудопомогу, за психологів, за групупідтримки, за центр реабілітації наркозалежних Харків, який дав йому шанс.

 МОЄ ПОНЯТТЯ

Лікуваннявіднаркоманії — це не витрати.
Цежиття, шанс на майбутнє.

✅Віннавчивсяконтролюватиемоції.
✅Вінзрозумівцінністьпідтримки і спільноти.
✅Вінотримав шанс на новежиття.

Суспільствоможеосуджувати, але для нас головне — вінживий.
І тепер ми разом дивимось у майбутнє без наркотиків.

Цей день навчив мене головному: навіть у найтемнішімоменти є шанс на світло.
Лікуваннянаркоманії — це шанс повернутижиття.