(Історіявідмами)

Сьогодні я приїхала до центру ранком.
Мійсин уже прокинувся, і в його очах — невеликий проміньнадії.
Вінйде на першу групупідтримки у реабілітаційному центрі наркозалежних Харків.
Я хвилююся, як ніколираніше.

— «Мамо, я боюся…» — тихо кажевін.
— «Я знаю, синку. Але цетвій шанс. Кожнахвилина тут — крок до життя», — відповідаю я.

МОЯ БІЛЬ І СТРAХ

Ми проходили через стільки ночей страху.
Кожензрив, кожнаспробасховати наркотики — це маленький крик душі.
А сьогодні я спостерігаю, як вінслухаєінших, вчитьсявисловлюватиемоції, плаче, але не тікає.

Я бачуйого страх, але бачу й йогобажаннязмінитись.
Цемаленькаперемога.
Ні, не фінальна — але найважливіша: вінобравзалишитися живим і тверезим.

ПЕРШІ КРОКИ ДО НОВОГО ЖИТТЯ

Групапідтримкидопомагаєйомузрозуміти: він не один.
Є інші, хтотежбореться, хтотеж падав і піднімався.
Вінвперше в життівідчуває, щойогобільхтосьрозуміє.

Я стою поруч і мовчу.
Моєсерцеб’єтьсяшвидко.
Це день, коли страх починаєзмінюватися на надію.

МОЄ ПОНЯТТЯ

Я зрозуміла, щонавітьмаленькі перемоги — цеважливо.
Суспільство не бачитьцихкроків, але для мене кожнасльоза, кожен страх — цедоказ того, щожиттяповертається.

✅Вінвпершевідкрився психологу.
✅Вінвперше не піддавсябажаннювтекти.
✅Вінвпершевідчув, щолікуваннявіднаркоманії — це шанс на життя.

Кожен маленький кроксьогодні — це великий крокназустрічмайбутньому.
Кожнахвилинаборотьбивсередині — цеперемога над залежністю.