(Історія від мами)

Кухня. Ніч.
Сиджу на табуреті, тримаю телефон у руках.
Пальцітремтять.
Вбиваю в Google: «анонімне лікування наркоманії Харків».
За дверима спить мій син — післячерговогозриву.

Сьогоднівінвкрав у мене останню каблучку.
Ту саму, щочоловікподарував на річницювесілля.
Я плакала, аленевигналайого.

МОЯ БІЛЬ

Щоранку я прокидаюся з одним питанням:
«Чиживий він сьогодні?»

Я ховаю гроші по хаті, замикаювікна, щобвін не втік.
Сусідишепочуться:
— «Він сам винен!»
— «Навіщовивитрачаєтегроші на лікування? Все одно повернеться до наркотиків!»
Ці слова ріжуть по серцю.

Але цемійсин.
І я не покину його, навітьякщовідвернеться весь світ.

 ЙОГО СЛОВА

Учоравночівінпрошепотів:
— «Мамо, я не хочу так жити. Допоможимені.»
І я зрозуміла — відкладатибільше не можна.

 МОЄ РІШЕННЯ

Зранку я телефоную у приватнийнаркологічний центр Харків.
Слухаюціну.
Секунда тиші.
В головітільки одна думка:
«А похорон дешевший?»

Я погоджуюсь.
Цігроші — не витрати, а спробаврятуватижиття.

ЧЕРЕЗ 8 МІСЯЦІВ

Сьогоднімійсин сам купив менінову каблучку.
Я знову плакала — але вжевідрадості.
Ми зновувечеряємо разом.
Вінповернувся на роботу.
Молодший брат перестав боятисязаходити до нього в кімнату.

«Ми не просто оплатили лікування.
Ми купили шанс на життя для могосина.
Цігрошіповернулися нам йоготверезістю та усмішкою.»

 ЩО Я ЗРОЗУМІЛА

Суспільствобачитьлишецифри — вартістьдетоксу, реабілітації, консультацій психолога.
А я бачу результат — очімогосина, в якихзнову є життя.

Лікування — цеінвестиція:
✅ у здоров’я
✅ у збереженнясім’ї
✅ у майбутнємоїхдітей

Кожен день зволікання — ризикйоговтратити.
А кожен день лікування — крок до нового життя.

Так, було страшно.
Так, було дорого.
Але якби я тодіздалася, сьогоднійого могло б уже не бути.

Лікуваннянаркоманії — це не витрата. Цежиття.