Всім привіт!
Хочу поділитися з вами тим як я проходив лікування від наркотиків в центрі психологічної реабалітаціі для наркозалежних «Матері проти наркотиків». Перший раз я спробував наркотики в підлітковому віці, ввечері вихідного дня в колі старших знайомих. У той час я пам'ятаю, що мені завжди хотілося бути дорослим. Я навіть не замислювався про те, як наркотики вплинуть на моє життя. Пам'ятаю свій стан після першої проби амфетаміну, було трохи страшно перед вживанням, але потім якось став відчувати себе по-іншому. Хотілося постійно з кимось говорити не важливо, про що, я говорив і мене слухали старші хлопці. Я відчув себе впевнено, знав, здавалося б, відповідь на будь-яке питання. В той момент я був в центрі їх уваги, я був як вони, я був з ними дорослим, на одному рівні. Мені це сподобалося, я відчував почуття важливості, гордості, впевненості в тому, що я особливий, адже я один такий юний серед старших. В голові був цілий потік різних роздумів про життя. Я став впевненим в тому, що я не такий як усі мої ровесники, адже я тут, в колі крутих хлопців, які знають смак життя. На мене почали звертати уваги дівчини постарше і це додало мені самовпевненості в своїй унікальності. Весь вільний час став проводити з хлопцями з цієї компанії, ми вживали амфетамін практично кожен день, бувало, що по кілька прийомів наркотиків в день.
Проблем з навчанням і в домашніх справах не було, я ставав активним, товариським і допитливим, в загальному люб'язним і ввічливим з усіма і в усьому. Я був максимально зосереджений на будь-якій задачі, яку переді мною ставили. Так що підозр з боку батьків, вчителів та інших людей таке моя поведінка не викликала. Але якось раз я усвідомив, що все швидко минуло й сліду не залишилося від тієї яскравого життя під наркотиками. Я отямився після того коли мене вже відрахували з інституту, кредитні контори почали дзвонити і приходити додому, з'явилися проблеми з серцем. Я став розлюченим, переляканим всередині, закритим, роздратованим, важив 50 кг, мені важко запам'ятовувалися події вчорашнього дня, не кажучи вже за навчання, куди я просто не ходив. Через кілька днів додому прийшла поліція і забрали мене в ділянку за крадіжку мобільного телефону. Загальна психологічний стани не можу описати словами, всередині просто була порожнеча, провалля і в той же час образа на весь світ. Я був одиноким і розчавленим від таких обставин, просто було страшно. Я не бачив виходу з такої ситуації.
